Рано-вранці 26 травня цього року я вийшов на стартову точку одного з орнітологічних маршрутів на Івано-Рибальчанській ділянці Чорноморського біосферного заповідника. Проходженням цього маршруту я розпочав чергову серію обліків птахів, які ось уже 20 років незмінно проводжу у гніздовий період на аренних ділянках заповідника. Якщо бути точнішим, то такі обліки проводжу вже 21 рік, тобто, з 2000 р., але на оновленій опорній мережі орнітологічного моніторингу аренних ділянок вони ведуться мною саме з 2001 р.

Що являє собою опорна мережа орнітологічного моніторингу аренних ділянок заповідника? Це загалом 5 маршрутів кожен з яких має довжину 6 км. Три маршрути розташовані на Івано-Рибальчанській ділянці, решта два — на Солоноозерній ділянці. Ця мережа досить репрезентативна. Враховуючи, що загальна площа Івано-Рибальчанської та Солоноозерної ділянок становить трохи більш як 5 тис. га, кожен маршрут припадає приблизно на 1 тис. га. Тож зібрані дані на такій опорній мережі дають цілком повне уявлення про стан орнітокомплексу аренних ділянок.

Протягом 20 років у гніздовий період я з різних причин пропустив всього лише один облік на одному маршруті на Івано-Рибальчанській ділянці (у 2003 р.) та один облік на одному маршруті на Солоноозерній ділянці (у 2007 р.). Таким чином, в ході кількісних обліків птахів на аренних ділянках у гніздовий період від початку своїх досліджень я пройшов 588 км (6 км х 5 маршрутів х 20 років - 2 х 6 км = 588 км).

Такої постійності у виконанні обліків дотримуватися було не просто, найперше через погодні умови. Якщо зранку дме вітер 8–10 метрів за секунду чи дужче, то облік можна й не починати — результати по чисельності вийдуть істотно заниженими для багатьох видів. Так само, якщо погода видасться похмурою. Бува вийду, проводжу облік, дійду середини маршруту, аж ось набігли хмари й почав накрапати дощик — можна повертати назад, облік треба переробляти в інший день. А бувало й таке, що приїду на ділянку, а дощ зарядить на весь тиждень...

До всього, ці обліки можна проводити лише у декілька вранішніх годин — приблизно з шостої до о пів на десяту. Далі вранішню прохолоду зміняє спека й активність більшості птахів стає низькою, що призводить до істотного недообліку.

Проміжок часу, протягом якого слід виконати всю серію обліків, вкрай стислий, всього лише два тижні та ще один тиждень — резервний, на випадок описаного вище форсмажору. Гніздовий період досить короткий, все відбувається вельми швидко і „виліт“ у виконанні обліків за межі встановлених термінів теж істотно позначається на результатах і робить їх непорівнюваними. Так у мене трапилося у 2007 р. на Солоноозерній ділянці. Того року мало того, що не вдалося провести облік на одному із двох маршрутів на цій ділянці, так ще й другий маршрут вийшло відпрацювати лише з істотною затримкою. Як наслідок, отримані значення чисельності птахів на цій ділянці істотно „просіли“.

Протягом цих 20 років населення птахів аренних ділянок зазнало відчутних змін, які, власне, за допомогою щорічних обліків за чітко встановленою схемою і вдалося відстежити. Чи не найяскравішим прикладом, який я можу навести, є кропив'янка сіра. Коли я починав працювати, цей вид був найчисленнішим — під час гніздування мало не з кожного гайка чи тернових заростей постійно лунала різка коротенька скоромовка „вічі-речі-річі-чуч“ — пісенька самця кропив’янки. Але вже десь після 2005 р. чисельність цього виду стала помітно знижуватися.

Кропив'янка сіра

Кропив'янка сіра

На малюнку нижче зображена теплокарта (heatmap) кількості гніздових пар кропив'янки сірої на аренних ділянках заповідника за ці 20 років. По осі абсцис відкладені роки, по осі ординат — позначені всі 30 кілометрових ділянок орнітологічних маршрутів на Івано-Рибальчанській (IR) та Солоноозерній (SL) ділянках Чорноморського біосферного заповідника. Відповідно, кольори прямокутників показують кількість гніздових пар на тій чи іншій кілометровій ділянці у визначений рік.

Теплокарта кількості гніздових пар кропив'янки сірої на аренних ділянках Чорноморського біосферного заповідника

Теплокарта кількості гніздових пар кропив'янки сірої на аренних ділянках Чорноморського біосферного заповідника

Огляд даних у такій формі представлення дає можливість легко побачити одну цікаву закономірність. Так, впадає в очі те, що кількість пар кропив’янки сірої у розрахунку на один кілометровий відрізок на Солоноозерній ділянці загалом куди більша, ніж на Івано-Рибальчанській. Цьому є просте пояснення — частка площі гніздопридатних для кропив’янки оселищ на Солоноозерній ділянці помітно вища. Можна також помітити, що зниження чисельності цього виду на обох ділянках відбувалося синхронно. Втім, куди краще останнє видно на наступній діаграмі.

Динаміка кількості гніздових пар кропив'янки сірої на кілометр на аренних ділянках Чорноморського біосферного заповідника

Динаміка кількості гніздових пар кропив'янки сірої на кілометр на аренних ділянках Чорноморського біосферного заповідника

З огляду на те, що кропив’янка сіра протягом тривалого часу залишалася одним із найчисленніших гніздових птахів, депресія її гніздової популяції у регіоні викликає велику цікавість. Як відомо з наукової літератури, цей вид свого часу став класичним прикладом впливу на динаміку чисельності птахів погодних умов на місцях зимівлі. Описано катастрофічне падіння чисельності кропив’янки сірої у 1969 р. в Європі після сильної посухи на місцях зимівлі цього виду — в Сахелі.

Дослідження останнього десятиліття показали, що в Сахелі повторюваність сильних посух, через виражену тенденцію до зростання температури й зниження кількості опадів, наразі зросла, що негативно позначилося на стані лісового покриву у саванах. Це, опосередковано через стан кормової бази, суттєво впливає на виживання птахів, які там зимують. Можливо, саме це й зараз спровокувало суттєве стабільне зниження чисельності кропив’янки сірої на гніздуванні. Проте, щоб виключити вплив місцевих ефектів і встановити це напевне, необхідні аналогічні багаторічні дослідження динаміки чисельності виду, але вже в іншому — континентальному масштабі.

До початку 2000-х років ще одним цілком звичайним видом на аренних ділянках була ворона сіра. З початку 2000-х років її чисельність помітно знижується. Близько 2010 р. цей вид взагалі перестає гніздитися на Івано-Рибальчанській ділянці, а на Солоноозерній збереглося гніздування лише окремих пар.

Теплокарта кількості гніздових пар ворони сірої на аренних ділянках Чорноморського біосферного заповідника

Теплокарта кількості гніздових пар ворони сірої на аренних ділянках Чорноморського біосферного заповідника

Найімовірнішою причиною зниження чисельності популяцій ворони сірої є поява на гніздуванні у регіоні яструба великого. Швидкому і широкому поширенню цього виду в межах Олешських пісків сприяли масиви штучних соснових насаджень. Наразі цей вид гніздиться у сосні навколо аренних ділянок, а самі аренні ділянки використовує у якості мисливських угідь. Від яструба великого постраждала не тільки ворона сіра, а ще й грак та сорока, просто це відбулося дещо раніше, ніж я розпочав свою роботу у заповіднику. Наприкінці 90-х грак взагалі перестав тут гніздитися, а сорока з того часу гніздиться одиничними парами лише на Солоноозерній ділянці. Якби мені хто розповів році у 1997-му, коли я ще студентом почав відвідувати заповідник задля своїх досліджень по дипломній роботі та для участі у сезонних обліках хребетних, що я колись буду радіти кожній зустрічі з сорокою чи сірою вороною на аренних ділянках, то це мене тоді вельми б розсмішило.

Окремо слід наголосити, що суттєве зменшення чисельності воронових на аренних ділянках заповідника мало помітні біоценотичні наслідки для населення птахів, адже їх покинуті гнізда використовують для гніздування підсоколик великий, боривітер звичайний, кібчик та сова вухата. Як наслідок, через практично повне зникнення постачальників гнізд, кібчик взагалі зник на гніздуванні, а решта перелічених видів наразі гніздяться на аренних ділянках у вкрай малій кількості (не більш як по 1–2 пари кожного виду), хоча раніше це були тут цілком звичайні гніздові види.

Втім, ці два десятиліття відзначилися не тільки зниженням чисельності тих чи інших видів. Ось, наприклад, коли я починав працювати, вівсянку садову не знаходив на жодному із маршрутів. Вона траплялася мені у гніздовий період лише в одному-єдиному місці — на одному клаптику соснових насаджень у північній частині Солоноозерної ділянки.

Вівсянка садова

Вівсянка садова

З 2004 р. цей вид почав не кожного року траплятися на маршрутах Івано-Рибальчанської ділянки, потім — і на Солоноозерній. Останніми роками чисельність вівсянки садової на аренних ділянках помітно зросла і цей вид тут став звичайним, а цього року, навіть, фоновим видом гніздової орнітофауни.

Теплокарта кількості гніздових пар вівсянки садової на аренних ділянках Чорноморського біосферного заповідника

Теплокарта кількості гніздових пар вівсянки садової на аренних ділянках Чорноморського біосферного заповідника

Унаслідок розширення ареалу новим гніздовим видом протягом цього часу на аренних ділянках стала жовна сива.

Жовна сива

Жовна сива

Вперше у заповіднику на гніздуванні цей вид я виявив у 2005 р. — тоді на одному із маршрутів зустрів пару птахів. Вже надвечір, прийшовши у це місце, ретельно обстежив навколишні гайки й знайшов їхнє дупло. Відтоді чисельність жовни сивої поступово зростала і з 2014 р. він став звичайним гніздовим видом орнітофауни аренних ділянок.

Теплокарта кількості гніздових пар жовни сивої на аренних ділянках Чорноморського біосферного заповідника

Теплокарта кількості гніздових пар жовни сивої на аренних ділянках Чорноморського біосферного заповідника

Розповідати цікавого можна ще багато і довго, але звіти за темами НДР, як то кажуть, самі себе не напишуть. Зауважу лише, що ось так рік за роком досліджуючи ті чи інші компоненти природних комплексів, дослідники з наукового відділу заповідника намагаються зрозуміти, що відбувається у заповідних екосистемах і, що головне, на цій основі намагаються зрозуміти як краще їх зберегти.