Back to Top
  • До питання, яке піднімає Петро Тєстов (див. пост у фейсбуку), -- окремий приклад з нашого болота.

    Найбільшу загрозу для збереження гніздових поселень колоніальних птахів у Чорноморському біосферному заповіднику на островах Тендрівської та Ягорлицької заток становить хижацтво низки видів ссавців і птахів (лисиці, єнотоподібного собаки, луня очеретяного, мартина жовтоногого, сірої ворони тощо), яке, між іншим, має антропогенну природу. Так, гніздування ворони сірої на узбережжі Тендрівської затоки, звідки вона налітає годуватися на острови, стало можливим унаслідок полезахисного лісорозведення у початково безлісій місцевості. Розвиток зрошення зумовив появу гніздопридатних оселищ на узбережжі Тендрівської затоки і для луня очеретяного, звідки цей вид теж налітає годуватися на острови. Звалища та орне землеробство забезпечили необмежену кормову базу мартину жовтоногому, створивши сприятливі умови для неконтрольованого росту його популяції. Аналогічно, орне землеробство сприяло значному зростанню у регіоні чисельності лисиці, яка у зимовий період у пошуках корму переходить на острови по льоду. Таким же чином по льоду узимку на острови потрапляє і чужорідний фауні регіону заповідника вид — єнотоподібний собака.

  • У вересні 2012 р. на базі Чорноморського біосферного заповідника проходила чергова Теріологічна школа. Тоді, серед іншого, я водив на екскурсію учасників теріошколи на Потіївську ділянку заповідника. Мені врізалося у пам’ять, як один із учасників, подивившись на абсолютно сухе і пусте озеро Кефальне, почав емоційно висловлюватися, на зразок "ой, це ж катастрофа, через глобальне потепління озеро перетворилося на пустелю! Я його пам’ятаю кількадесят років тому -- воно ж було повне, тут була маса птахів! Треба щось робити, рити канал, пускати в озеро воду з моря!". Ніякі мої аргументи, що це явище цілком нормальне і тимчасове -- не діяли.

    Так виглядало озеро Кефальне під час екскурсії у вересні 2012 р.

    Озеро Кефальне, 25 вересня 2012 р.

  • 7 лютого Верховна Рада прийняла пролобійований Київським еколого-культурним центром (КЕКЦ) Закон № 2023, яким серед іншого, вводиться заборона біотехнічних заходів у заповідних зонах установ природно-заповідного фонду. КЕКЦ обґрунтовує необхідність цієї заборони т. зв. концепцією абсолютної заповідності. Остання ж базується на основі давно відкинутої екологією парадигми рівноваги, яка розглядала екосистеми як замкнені саморегульовані системи, що прагнуть до певної точки стабільності (клімаксу). Як слушно вказують автори книги „Principles of conservation biology“ (1997), охорона природи в рамках такої парадигми приваблива своєю простотою: вибрати придатні природні ділянки, припинити антропогенний вплив на них, і тоді з часом в них відновиться природна структура, і вони будуть функціонувати в рівновазі необмежено довго. Однак, екосистеми є відкритими системами, через які не припиняється потік видів, речовин, енергії. У випадку заповідних екосистем такий потік за визначенням не може бути зупинений межами природоохоронного об’єкту, тому на будь-яку заповідну територію постійно впливають навколишні антропогенно перетворені території. Відповідно, практика збереження заповідних екосистем повинна брати до уваги такий негативний вплив, а біотехнічні заходи у цьому сенсі є інструментом для його хоча б часткового нівелювання.

  • Ах ви ж мої лапочки >:-[

     

    ...Керуючись ст. ст. 110, 122, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Закінчити підготовче провадження справи за позовом Геройської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, Громадської організації «Голопристанська районна громадська організація українського товариства мисливців та рибалок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Люкс» до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України «Про створення національного природного парку «Нижньодніпровський» №657/2015 від 24.11.2015.
    Призначити справу до судового розгляду на 30.06.2016 о 10.30 год. в приміщенні Вищого адміністративного суду України за адресою: 01029, м. Київ, вул.Московська, 8, корпус 5.
    Про дату, час і місце розгляду справи повідомити осіб, які беруть участь у справі.
    Ухвала оскарженню не підлягає.

     

    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58246075

  • Відсканував і скомпілював у форматі DJVU книгу:

    Экология заповедных территорий России / В. Е. Соколов, К. П. Филонов, Ю. Д. Нухимовская, Г. Д. Шадрина; Под ред. В. Е. Соколова, В. Н. Тихомирова; Рос. АН, Ин-т проблем экологии и эволюции им. А. Н. Северцова. — М.: Янус-К , 1997 — 576 с.

    Завантажити її можна у розділі сайту "Бібліотека".

  • Ще одна довгенька цитата із книги "Основы природоохранной биологии", що має прямий вихід на питання неприйнятності у сучасній заповідній справі концепції радикальної абсолютної заповідності.

    "...Как мы уже видели, еще в 1970-х годах в экологии преобладала парадигма “природного равновесия”. Считалось, что для экосистем существует точка равновесия – например, предопределенное состояние климакса, что они структурно и функционально полны и способны к саморегуляции. Популяции большинства видов в экосистеме стабильны из года в год, а виды держат численность друг друга под контролем. Будучи выведенной из равновесия, климаксовая экосистема возвращается обратно в него. В плане охраны природы из этой парадигмы следовало, что, во-первых, определенный природный объект можно сохранить, изолировав его в резервате, во-вторых, такие объекты будут стабильно самоподдерживаться, и, в-третьих, после возмущения вся система вернется в прежнее равновесное состояние (Pickett et al., 1992). В соответствии с этой парадигмой, благосостояние резервата было бы гарантировано при его надлежащей закрытости и изоляции от антропогенного влияния. Если бы все было так просто!
    Как мы неоднократно подчеркивали, в последние два десятилетия преобладающая парадигма сменилась новым видением мира. Этот процесс был вызван наблюдаемыми разногласиями с предсказаниями равновесной модели (напр., Botkin, Sobel, 1975), осознанием частоты и последствий естественных возмущений в экосистемах (Sousa, 1984) и изменением масштаба рассмотрения от очень крупного к все более детальному (Pickett et al., 1992). В новой “неравновесной” парадигме признается, что экосистемы редко находятся в стабильном состоянии, открыты для обмена веществом и энергией с окружающей их средой, не саморегулируются и подвержены периодическим возмущениям, значительно влияющим на их структуру и функционирование. При таком взгляде подчеркивается значение процессов, динамики и контекста, а не стабильности конечного состояния.