Рада молодих вчених НАН України, Рада молодих вчених МОН України і Рада молодих вчених галузевих НАН України розповсюдили спільне звернення пов’язане із завершенням перехідного періоду, впродовж якого є можливим присудження наукових ступенів кандидата або доктора наук згідно з Порядком присудження наукових ступенів, затвердженим Постановою КМ України № 567 від 24 липня 2013 року. Вставлю і я свої п'ять копійок стосовно піднятого у зверненні питання.

Я орнітолог і ось уже більш як 20 років веду дослідження орнітофауни у Чорноморському біосферному заповіднику НАН України. Тож той приклад, який я наведу далі, стосуватиметься орнітології, хоча все сказане буде справедливим для інших областей, що пов'язані з вивченням будь-якої іншої групи організмів.

Якщо взяти чисельність птахів будь-якого регіону і відсортувати її за спаданням, то можна помітити цікаву закономірність. Високу чисельність матимуть буквально декілька видів. У решти її значення швидко знижується. Причому зниження відбувається настільки різко, що для переважної більшості видів вона виявиться дуже низькою. В якості ілюстрації наведу графік щільності птахів, побудований на реальних отриманих мною даних на Івано-Рибальчанській ділянці Чорноморського біосферного заповідника у гніздовий період минулого року.

Розподіл значень щільності птахів на Івано-Рибальчанській ділянці ЧБЗ, ос. на кв. км

Ця закономірність має істотні наслідки для фахівця, який вивчає орнітофауну того чи іншого регіону. Річ у тім, що ймовірність побачити той чи інший вид птаха залежить від його чисельності. Уявімо собі, що фахівець поставив перед собою завдання вивчити орнітофауну якогось регіону у гніздовий період. Для цього він декілька років підряд робить деяке дослідницьке зусилля. Наприклад, кожного року у гніздовий період проводить декілька обліків птахів на маршрутах фіксованої протяжності. За результатами обліків він складає список видів птахів, які йому трапилися. Ті види, які мають високу чисельність, дослідник реєструватиме щорічно. Менш чисельні види йому вдасться побачити не кожного року. Нарешті, найменш чисельні види йому траплятимуться один раз на більшу чи меншу кількість років.

Якщо побудувати графік кількості виявлених в регіоні видів птахів, в залежності від обсягу дослідницьких зусиль, витрачених на інвентаризацію орнітофауни (тобто, у даному випадку — від кількості років), то ми отримаємо так звану акумулятивну криву видового накопичення. Нижче на графіку наведена така крива за результатами моїх 21-річних досліджень з інвентаризіції орнітофауни аренних ділянок Чорноморського біосферного заповідника у гніздовий період. Вона побудована дещо іншим способом, ніж описаний вище, і, серед іншого, у такій формі дозволяє статистично оцінити скільки видів можна зареєструвати в орнітофауні регіону в залежності від кількості років досліджень. Я не буду описувати за яким саме алгоритмом вона будується, бо суть не в цьому. Суть у тому, що для дослідника, який ставить перед собою мету інвентаризації орнітофауни регіону, дослідження тривалістю в терміни аспірантури, себто 3-4 роки, — це взагалі ні про що, і це добре видно з наведеного графіка. Відповідно до нього, за три роки досліджень можна виявити в орнітофауні аренних ділянок лише десь 105-110 видів із 152 видів, які вдалося виявити протягом 21 року досліджень.

Акумулятивна крива видового накопичення для птахів аренних ділянок ЧБЗ

Питання інвентаризації фауни — це відносно простий випадок. Все істотно ускладнюється, коли мова заходить про екологічні дослідження, особливо якщо вони стосуються моніторингу багаторічної динаміки екосистем, яким займаюся я і багато моїх колег із наукових відділів заповідників і національних природних парків. Тому багато досліджень у сферах зоології, ботаніки, екології здебільшого неможливо виконати за короткий період часу. Якщо що, я вийшов на захист кандидатської дисертації, яка була присвячена орнітофауні та населенню птахів Олешських (Нижньодніпровських) пісків, маючи за плечима власний 13-річний ряд даних.

Прикладів таких тривалих дисертаційних досліджень можна навести чимало. Лише днями писав відгук на автореферат кандидатської дисертації, в основу якої лягли дослідження, які дисертант проводив сукупною тривалістю два десятки років. Ще трохи раніше до мене потрапив автореферат кандидатської дисертації, в якій були проаналізовані результати 11-річних досліджень автора. Але це ті з колег, хто вскочив буквально у останній вагон, і вкрай прикро, що ще дуже багато фахівців залишуться за бортом. Лише серед свого найближчого оточення з колег я знаю декілька науковців, які ведуть якісні багаторічні, цікаві і важливі дослідження за затвердженими темами своїх дисертацій і для яких завершення перехідного періоду поставить хрест на можливості захиститися.