До питання, яке піднімає Петро Тєстов (див. пост у фейсбуку), -- окремий приклад з нашого болота.

Найбільшу загрозу для збереження гніздових поселень колоніальних птахів у Чорноморському біосферному заповіднику на островах Тендрівської та Ягорлицької заток становить хижацтво низки видів ссавців і птахів (лисиці, єнотоподібного собаки, луня очеретяного, мартина жовтоногого, сірої ворони тощо), яке, між іншим, має антропогенну природу. Так, гніздування ворони сірої на узбережжі Тендрівської затоки, звідки вона налітає годуватися на острови, стало можливим унаслідок полезахисного лісорозведення у початково безлісій місцевості. Розвиток зрошення зумовив появу гніздопридатних оселищ на узбережжі Тендрівської затоки і для луня очеретяного, звідки цей вид теж налітає годуватися на острови. Звалища та орне землеробство забезпечили необмежену кормову базу мартину жовтоногому, створивши сприятливі умови для неконтрольованого росту його популяції. Аналогічно, орне землеробство сприяло значному зростанню у регіоні чисельності лисиці, яка у зимовий період у пошуках корму переходить на острови по льоду. Таким же чином по льоду узимку на острови потрапляє і чужорідний фауні регіону заповідника вид — єнотоподібний собака.

Вже більш як півстоліття острівні орнітокомплекси ЧБЗ вдавалося зберігати в умовах зростання негативного впливу з боку суміжних територій шляхом застосування комплексу біотехнічних та регуляційних заходів, направлених на нівелювання цього впливу. Його гнучкість, яка полягала у постійному корегуванні заходів у відповідь на нові чинники впливу та зміну структури самих острівних орнітокомплексів, забезпечувала успішність збереження колоніальних поселень мартинових. Його ефективність -- це результат роботи декількох поколінь орнітологів (М.І. Клименка, Б.В. Сабіневського, Т.Б.Ардамацької, А.Г. Руденко, О.А. Яремченко та ін.) за період у 80 з гаком років, їх актуальних і ретроспективних досліджень, спроб -- успішних та помилкових.

На сьогодні у Чорноморському біосферному заповіднику для забезпечення успішності гніздування птахів на островах Тендрівської та Ягорлицької заток вкрай необхідні наступні заходи:

– повне недопущення перебування у гніздовий період на островах Бабин, Смалений, Орлов, Нові, Круглий, Кінські хижих ссавців (вовка, лисиці, єнотовидного собаки), які теж можуть зашкодити гніздуванню птахів. Слід наголосити, що присутність на названих островах навіть однієї особини із вказаних видів хижаків достатньо щоб завадити гніздуванню птахів;

– недопущення гніздування мартина жовтоногого на островах Бабин та Смалений з метою збереження колоніальних гніздових поселень мартинів середземноморського та тонкодзьобого, крячків рябодзьобого, чорнодзьобого і каспійського. З тією ж метою є необхідність у стримуванні росту чисельності мартина жовтоногого регуляцією успішності його гніздування шляхом обмеження до одного кількості яєць у кладках у колоніальних поселеннях цього виду на островах Орлов, Круглий та Кінські;

– недопущення перебування у гніздовий період на островах Бабин, Смалений, Орлов та Круглий таких видів птахів як лунь очеретяний та ворона сіра  з метою збереження колоніальних гніздових поселень пухівки, мартинів середземноморського та тонкодзьобого, крячків рябодзьобого, чорнодзьобого і каспійського.

Слід також наголосити, що для збереження масових острівних поселень колоніальних птахів регуляційні заходи мають бути не просто дозволені, а ще й має бути мінімально забюрократизованим процес їх погодження. У весняний період формування острівних орнітокомплексів відбувається у стислі терміни і рішення про склад і обсяг регуляційних робіт, в залежності від ситуації на островах, мають прийматися дуже оперативно — нормальною є ситуація, що після контрольного обстеження островів фахівцем-орнітологом ті чи інші регуляційні заходи слід проводити буквально у наступні один-два дні, бо їх затримка може призвести до втрати колоніальних поселень птахів.

 

Москаленко Ю. О., Черняков Д. О. Сучасний стан гніздових поселень мартинів та крячків на островах Смалений та Бабин Тендрівської затоки // Вестник зоологии. Отд вып. № 35. 2017. С. 52–54.

Коментарі: