У вересні 2012 р. на базі Чорноморського біосферного заповідника проходила чергова Теріологічна школа. Тоді, серед іншого, я водив на екскурсію учасників теріошколи на Потіївську ділянку заповідника. Мені врізалося у пам’ять, як один із учасників, подивившись на абсолютно сухе і пусте озеро Кефальне, почав емоційно висловлюватися, на зразок "ой, це ж катастрофа, через глобальне потепління озеро перетворилося на пустелю! Я його пам’ятаю кількадесят років тому -- воно ж було повне, тут була маса птахів! Треба щось робити, рити канал, пускати в озеро воду з моря!". Ніякі мої аргументи, що це явище цілком нормальне і тимчасове -- не діяли.

Так виглядало озеро Кефальне під час екскурсії у вересні 2012 р.

А ось так воно виглядало 4 серпня 2015 р.

Загалом же ж, у нашому регіоні для такого роду комплексів, їх рослинності та тваринного населення характерна циклічна динаміка, що залежить від динаміки ступеня зволоженості озер. Остання є мінливою по рокам, оскільки залежить від багаторічної динаміки кількості опадів. Різний ступінь зволоженості в різні роки забезпечує сукцесійну різноманітність цих комплексів, і вся їх ценотична біорізноманітність проявляється в часі, і саме багаторічний моніторинг дає можливість адекватно її вивчити і оцінити. Я вважаю, що думка про те, що озера в Буркутах буцім-то пересихають і гинуть і їх треба поглиблювати заснована на короткому часовому проміжку спостережень і є нерелевантною. Їх поглиблення, вивал ґрунту -- це вкрай грубе втручання . Воно, на мою думку, як мінімум, позбавлено сенсу, а скоріше ще й матиме негативні наслідки як для природи, так і для естетичного вигляду цих озер.

У Чорноморському біосферному заповіднику подібні озера спостерігаються багато десятків років. Лише на моїй пам’яті (два десятиліття) вони вже неодноразово змінювали свій стан від абсолютної сухості до наповненості "по вінця" з відповідними змінами у рослинності та населенні тварин. Для прикладу приведу багаторічну серію літніх супутникових знімків вже згаданого озера Кефального на Потіївській ділянці, що наочно демонструє як змінювалася зволоженість озера протягом останніх 30 років. Озеро на Потіївці -- це, звичайно, інший комплекс, ніж озера на Олешських пісках, але циклічність останніх цілком аналогічна, що підтверджується багаторічними спостереженнями за станом озер на залишках природного ландшафту Олешських пісків -- аренних ділянках Чорноморського біосферного заповідника.

 

20130824

20120728

20110803

20100816

20090805

20080818

20070816

20060805

20050709

20040620

20030829

20020623

19970609

19950722

19940804

19930817

19910812

19870630