Ще у шкільні роки пару-трійку разів на очі потрапляли різні розповіді про те, як ті чи інші тварини шукали у людини порятунку від хижаків. Правдиві вони були, чи ні -- біс їх знає, але минулого тижня довелося особисто стати учасником подібної цілком реальної історії.

Під час обліку зимуючих водоплавних птахів, на півострові Ягорлицький Кут (Чорноморський біосферний заповідник) видалися хвилин сорок вільного часу і я пішов побродити навколо кордону, щоб поспостерігати за усіляким горобиним дріб’язком. Неподалік, на невеличкій калюжці, я помітив чирянку (на фото). Вона зовсім трохи попозувавши, мабуть вирішила, що біля мене плескатися якось стрьомно, злетіла, але сіла неподалік, метрів за п’ятдесят. Як виявилося, цей її переліт не пройшов непоміченим для одного спостерігача, що, найімовірніше, сидів неподалік на солончаку, оглядаючи околиці у пошуках здобичі. На момент коли чирянка сідала, я помітив, як сапсан, вже зайшовши на бойовий курс, стрілою нісся до качечки, швидко скорочуючи відстань. На її щастя, вона не проґавила появи на горизонті хижака, тому відразу ж знялася і чимдуж полетіла назад до мене. Тільки що не з криком "Віджени, його, віджени!" чирянка каменем упала метра за півтора від моїх ніг, і вже в наступну мить сапсан зовсім поряд на крутому віражі навколо мене, рвонувши штурвал на себе, пішов набирати висоту. Поки я протягом наступних декількох секунд практично безуспішно намагався добитися, щоб автофокус цифромильниці упіймав сокола, чирянка просто розчинилася десь поряд у траві.

Чирянка мала за хвилину до порятунку 

Сапсан