От десятки разів успішно встановлюєш LAMP і налаштовуєш віртуальний хост на Ubuntu, а потім, коли це робиш черговий раз, у шляху в конфігураційному файлі на автоматі прописуєш w замість v і майже годину не можеш второпати, чому ж, блін, "You don't have permission to access / on this server" :)

Нещодавно я вже торкався теми Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка у контексті ситуації з Канівським природним заповідником. Цього ж разу мав натхнення на дозвіллі почитати Статут КНУ, в результаті чого виявив для себе низку цікавинок.

Якщо взяти ЗУ „Про вищу освіту“, то його стаття 37 передбачає, що у ВНЗ утворюється Наглядова рада. Серед іншого, остання наділяється повноваженнями громадського контролю за діяльністю ВНЗ, у т. ч. за використанням фінансових ресурсів. Крім того Наглядова рада має право вносити вищому колегіальному органу громадського самоврядування ВНЗ подання про відкликання керівника ВНЗ з підстав, передбачених законодавством, статутом ВНЗ, контрактом.

Тема "баластних" кадрів в установах НАНУ піднімалася неодноразово та і зараз час від часу спливає у стрічці.  Особливо багато дискусій на цю тему точилося після появи Постанови Президії НАН України від 20.01.2016 № 11 "Про фінансування НАН України у 2016 році", яка серед іншого передбачала атестацію із подальшою ліквідацією неефективних установ, скороченням працівників тощо.  Неодноразово з умілєнієм спостерігав, як окремі персонажі закидали, що директори НДІ НАНУ мали б у рамках виконання цієї Постанови Президії скоротити всіх неефективних і зберегти ефективних та талановиту молодь (за все хороше і проти всього поганого). Воно звичайно легко розмірковувати про сферичного коня у вакуумі, не бачачи того, що проблеми полягають не стільки у внутрішній організації функціонування НАНУ загалом, і її НДІ зокрема, скільки у правовому полі, в якому їм доводиться виживати.

Наш заповідний пєпєлац на дорогах Кінбурнського півострова влітку 2014-го. Після більш як двох десятків років роботи, не далі як минулої весни, його кузов остаточно сказав, що все, з нього досить.

Копирсався у ютубі з різного роду краєзнавчих питань і натрапив на фільм В. Сімчука 1998 року з розповідями іхтіолога, к.б.н. Геннадія Олексійовича Соляника -- сина легендарного капітана Олексія Миколайовича Соляника.

Тут днями Наталка Атамась, заінтригувавши фразою "необычайно увлекательное чтение", кинутою про "Перелік проектів, що пройшли конкурсний відбір проектів наукових робіт, науково-технічних (експериментальних) розробок молодих учених, які працюють (навчаються) у вищих навчальних закладах, наукових установах, що належать до сфери управління МОН, фінансування яких розпочнеться з серпня 2016 року за рахунок коштів державного бюджету", спонукала його переглянути. Там були пропозиції вельми різного штибу, але на проекті від Інституту фізичної оптики імені О. Г. Влоха, назва якого звучить як "Систематизація фахових журналів вищої школи на основі наукометричних досліджень" (!), а бюджет сягає 1 млн. грн (!!!), я вирішив що вже досить і став копирсатися у законодавстві на предмет наявності (відсутності) механізмів відповідальності за вибір усілякої маячні у ході подібних конкурсів.

Майже 10 років наукову спільноту України ґвалтували стандартом ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 -- про цей маразм я вже писав раніше http://mns.ks.ua/novitates-mns/minds-to-online/228-marazm009.html. Фактичну відсутність спеціального стандарту для оформлення бібліографічних посилань нарешті виправили. Вопщєм, зустрічайте -- з 1 липня 2016 р. набув чинності національний стандарт України ДСТУ 8302:2015 Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання.

До слова, за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 можу назвати лише одну приємність -- вимога складання списків цитованої літератури за цим стандартом є хорошим індикатором мурзилок.

Ах ви ж мої лапочки >:-[

„...Керуючись ст. ст. 110, 122, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Закінчити підготовче провадження справи за позовом Геройської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, Громадської організації «Голопристанська районна громадська організація українського товариства мисливців та рибалок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Люкс» до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України «Про створення національного природного парку «Нижньодніпровський» №657/2015 від 24.11.2015.
Призначити справу до судового розгляду на 30.06.2016 о 10.30 год. в приміщенні Вищого адміністративного суду України за адресою: 01029, м. Київ, вул.Московська, 8, корпус 5.
Про дату, час і місце розгляду справи повідомити осіб, які беруть участь у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.“

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58246075

Карл Р. Поппер
"Эволюционная эпистемология"

"Ясно, что этот взгляд на прогресс науки очень напоминает взгляд Дарвина на естественный отбор путем устранения неприспособленных - на ошибки в ходе эволюции жизни, на ошибки при попытках адаптации, которая представляет собой процесс проб и ошибок. Так же действует и наука - путем проб (создания теорий) и устранения ошибок.

Можно сказать: от амебы до Эйнштейна всего лишь один шаг. Оба действуют методом предположительных проб (ТТ) и устранения ошибок (ЕЕ). В чем же разница между ними?

Главная разница между амебой и Эйнштейном не в способности производить пробные теории ТТ, а в ЕЕ, то есть в способе устранения ошибок.

Амеба не осознает процесса устранения ошибок. Основные ошибки амебы устраняются путем устранения амебы: это и есть естественный отбор.

В противоположность амебе Эйнштейн осознает необходимость ЕЕ: он критикует свои теории, подвергая их суровой проверке. (Эйнштейн говорил, что он рождает и отвергает теории каждые несколько минут.)"

Михаил Щербаков -- Интермедия 3

IV Теріологічна школа (Поліський природний заповідник, жовтень 1997 р.). З одного боку, це  було як учора, з іншого ж -- неначе десь взагалі у паралельному житті.

Надсадно завивши на 800 обертах за хвилину, після десятка років цілком вірної роботи (якщо не зважати на такі не варті уваги дрібниці, як заміна приводного ременя та помпи), пральна машинка Samsung розповіла, що за ці роки сальник вже геть виморився і став пропускати воду, внаслідок чого підшипники на барабані з деталей перетворилися на брухт. Халепа полягала у тому, що для їх заміни пральну машинку треба було розібрати трохи менше, ніж повністю, а після заміни підшипників ще й зібрати; при цьому дуже бажано, щоб після збирання не залишилося зайвих деталей, як то іноді буває. Але чого тільки, сцуко, не зробиш, щоб 1) не прати руками, 2) не тягти машинку до сервісу (мало того, що з 4-го поверху, а ще й до іншого міста) і 3) не переплачувати майстру :)

Начебто все кепсько, як і раніше: і від ромашок тхне ладаном із пекла, і апостол Андрій носить люгер-пістолет, і на небі гроза -- чистий фосфор з ангідридом. От тільки це падло з небес вибивати, здається, вже і нема для кого.

Зачиняйте двері за Винищувачем -- він не повернеться.

З нагоди дня пам’яті (24 жовтня) та 87 річниці з дня народження Тетяни Борисівни Ардамацької (25 жовтня), хочу розкрити один маловідомий факт з її біографії. Він стосується обставин, завдяки яким Т.Б. потрапила до Чорноморського заповідника.

Коли випускник і, водночас, уже співробітник далеко не маленького вишу (в даному випадку -- Херсонського державного університету) публікує у збірнику наукових праць ось таку от "наукову працю", як нижче на скрінах, в мене складається враження навіть не про те, що щось у консерваторії не так, а про повну відсутність самої консерваторії...

174 тис. найменувань -- саме стільки наукових статей видає sciencedirect.com на запит по ключовим словам "ecology AND scale". А чи часто ми бачимо явну постановку питання, наприклад, про усвідомлений вибір просторово-часового масштабу того чи іншого дослідження з екології у вітчизняних публікаціях?

Як на мене, у намаганнях впровадити механічне застосування індексів цитування в якості інструмента оцінки діяльності науковця та управління науковою діяльністю, все ж проглядається досить вузьке розуміння науки. Наука, як соціальний інститут, здоров’я якого, між іншим, є запорукою економічного зростання держави (в цьому полягає соціальний запит її існування), покликана вирішувати завдання різних масштабів -- від континентального та світового рівнів, до окремих проблем різних галузей чи окремих питань вузько-регіонального значення. Вчені, які публікують праці у журналах з високим рейтингом, це, певною мірою, авангард, але дуже далеко не вся наука. Поставити наріжним каменем формальні індекси, які самі, очевидно, корелюють з масштабом наукової проблематики, -- це на радість промислово-виробничим комплексам інших держав накрити у себе мідним тазом наукомісткі складові тих чи інших сфер людської діяльності нижчих масштабів з відповідними наслідками в економіці. І це тільки природничі і технічні науки, а є ще гуманітарна сфера зі своєю специфікою.

Виявилося, що те, як полковник Кольт зробив всіх людей рівними, було суттєво прогресивніше, ніж те, як їх рівними зробив інтернет.