Одна з моїх улюблених пісень М. Щербакова :)

Аксіома: вільне місце на жорсткому диску
дуже швидко наближається до нуля,
незалежно від початкового об’єму.
(Із баченого десь у інтернетрях)

Вже біля двох тижнів, між іншими справами, веду запеклу війну з гігабайтами за вільне місце на жорстких дисках... Не скажу, що війна програна, але й до перемоги ще ой як далеко.

Тільки в болоті розумієш, що спиратися можна лише на те, що чинить опір

(Клацнути для перегляду у повному розмірі)

Ліна Костенко
"Записки українського самашедшего"

...Знову насуваються вибори. У нас же вибори починаються задовго до виборів. Заздалегідь готують електоральне поле, засівають його гречкою і обіцянками. Усувають конкурентів. Піаряться. Від компроматів тхне, як від розлюченого тхора...

У користуванні мобільним зв’язком дотримуюся низки поступово вироблених мною норм. Основним чинником, що стимулював їх започаткування, був певний, переважно негативний, досвід. Еволюцію цих норм визначило  прагнення зберегти за собою ті чи інші свободи; немалу роль у їх формулюванні зіграла також повага до збереження свобод інших громадян.

Отже:

1. Мій телефонний номер - це МІЙ телефонний номер, і даю я його лише тим, з ким маю намір спілкуватися. Ця норма має дуже важливі наслідки. По-перше, я даю мій номер телефона лише тому, хто погоджується у свою чергу дати мені свій (а інакше, як я знатиму, що мені телефонує той, з ким я маю намір спілкуватися?). По-друге, я ніколи не візьму слухавку, якщо мені телефонує абонент, номер якого відсутній у моїй телефонній книжці. Отже всі ті, хто здобув мій номер непрямим шляхом, ідуть до біса стройовим кроком.

2. Ваш телефонний номер - це ВАШ телефонний номер, а тому у 99 % випадків я не дам його сторонній особі, якщо на те не отримав вашої згоди. Може виникнути питання, а чому не у 100 % випадків? А тому, що, по-перше, у житті бувають різні ситуації і, по-друге, на те, що я в окремих випадках можу дати ваш телефонний номер сторонній особі, маю моральне виправдання - я a priori вважаю, що кожен має право вирішувати для себе сам стосовно того, чи брати, чи не брати слухавку, коли телефонують із незнайомого номера.

Практика використання зазначених норм показала, що вони таки дозволяють уникнути дуже багатьох проблем :). Особливо вони згодилися в час мого перебування на посаді в.о. директора Чорноморського біосферного заповідника, коли будь-який такий "лівий" дзвінок міг бути прямою провокацією, або ж нести сумнівні з точки зору законності пропозиції, від яких вкрай важко відбиватися, оскільки виходили вони від тої чи іншої сволоти, що наділена владними повноваженнями, погонами тощо. А так, не було розмови, отже не було пропозиції (чи провокації), а отже нема від чого відбиватися. А треба зазначити, що мій мобільний в той час інколи просто розривався дзвінками від неідентифікованих абонентів...

Ліна Костенко
"Записки українського самашедшего"

...Не в тому жах, що тепер жити важко, а в тому, що образливо.

О. Забужко
"Музей покинутих секретів"

"Пішли ви всі к чорту, я сам заблудився", арія з опери "Іван Сусанін".

Позавчора довелося побувати на засіданні колегії облдержадміністрації. Ледве всидів півтори години (засідання тривало приблизно 4 години). Загальне ж враження можна передати двома фразами: "пацієнт швидше мертвий, ніж живий" та "дурень думкою багатіє".

В контексті того, що останнім часом прихильники заборони абортів активізувалися настільки, що навіть спричинили реєстрацію відповідного законопроекту, наведу фрагмент монолога академіка Л. Ландау з книги К.Т. Ландау-Дробанцевої "Академик Ландау. Как мы жили":

...Я очень много работаю, увлеченно, забываю пообедать. Забываю и про собрания в институте. Вот последнее мне не прощают! Поэтому меня в партию не примут. Но на вчерашнее собрание не опоздал, к сожалению, и помешал всем проголосовать единогласно при обсуждении нового закона о запрещении абортов. Я выступил против этого закона: "Двое людей должны очень хотеть ребенка и только тогда его заводить. В свободной стране свободная женщина должна свободно располагать собственным телом. Она сама должна решать этот интимный важный вопрос. Навязывать женщине этот преступный закон, заставлять ее насильно рожать! Как все это называется?". Все женщины меня поддержали. Голосование «за» провалилось. Секретарь парткома, спасая положение, стал сам себе противоречить. Он сказал: "Родить женщине не так трудно. А каково отцу целую ораву одеть и прокормить? Нет, мы должны голосовать за этот закон!".
Этот закон при сталинизме вошел в жизнь.

О. Забужко
"Музей покинутих секретів"

...Українці, малим же дітям відомо, спеціалізуються на речах куди простіших, невибагливіших: зброя, наркотрафік, кольорові метали, карпатський ліс, дівчатка "на работу в Європє", - діло надійне, кеш рікою, і ніяких академій не потрібно, і поки країнка таким ото робом мужніє і росте, поти всілякі митці нешугані та інша голота можуть почуватися безпечно, наче в маминій пазусі, з тої простої причини, що нікому вони в натурі на фіґ не інтересні, тож хай собі живуть і пасуться - якщо, звісно, знайдуть на чому...

Останні декілька тижнів року заповідник жив з 50 літрами пального на господарстві... І це при загальній площі заповідника в майже 110 тис. га, розкиданості ділянок, значній їх віддаленості від центральної садиби...

Найприкріше те, що проблема була не в фінансах! Документи на перерахування коштів за бензин були підготовлені ще на початку грудня, платіж же був пропущений в останні дні року. Що тут казати, казначейство must die!

Бувають часи, коли люди сприймають колективний сморід за єдність духу.

Фазіль Іскандер