Нещодавно я вже торкався теми Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка у контексті ситуації з Канівським природним заповідником. Цього ж разу мав натхнення на дозвіллі почитати Статут КНУ, в результаті чого виявив для себе низку цікавинок.

Якщо взяти ЗУ „Про вищу освіту“, то його стаття 37 передбачає, що у ВНЗ утворюється Наглядова рада. Серед іншого, остання наділяється повноваженнями громадського контролю за діяльністю ВНЗ, у т. ч. за використанням фінансових ресурсів. Крім того Наглядова рада має право вносити вищому колегіальному органу громадського самоврядування ВНЗ подання про відкликання керівника ВНЗ з підстав, передбачених законодавством, статутом ВНЗ, контрактом.

Відповідно до ЗУ „Про вищу освіту порядок формування Наглядової ради, строк її повноважень, компетенція і порядок діяльності визначаються статутом ВНЗ. А ось тут починається цікаве. Найперше, у Статуті КНУ стосовно формування Наглядової ради не сказано ні слова, за винятком того, що її склад затверджується Президентом України. Остання Наглядова рада КНУ, судячи з усього, була затверджена Указом Президента України ще у 2008 р. Мало того, що частина її складу просто феєрична (туди входять, серед інших, В. Литвин – як голова Наглядової ради,  Р. Богатирьова, Л. Кравчук, В. Кремень, Л. Кучма; у складі цієї Наглядової ради фігурує, до речі, і П. Порошенко), так вона ще й вже давно втратила свою легітимність, адже за Статутом КНУ термін її повноважень всього лише 3 роки. За Статутом Наглядова рада має проводити засідання раз в квартал, на яких заслуховує звіти про використання майна та коштів університету за минулий період. Щось мені здається, що ось ця затверджена у 2008 р. Наглядова рада навіть раз в рік не збирається та й, власне, навіщо їй збиратися — все одно нелегітимна.

Взагалі, питання дострокового припинення повноважень ректора у Статуті КНУ виписані, як на мене, досить таки своєрідно.

Ось якщо взяти ст. 42 ЗУ „Про вищу освіту“, то відповідно до неї керівник вищого навчального закладу може бути звільнений з посади засновником (у даному випадку Міністерством освіти і науки), а також у зв’язку з прийняттям рішення про його відкликання вищим колегіальним органом громадського самоврядування, який його обрав на посаду з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту. Подання про відкликання керівника може бути внесено до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої ради вищого навчального закладу. Рішення про відкликання керівника вищого навчального закладу приймається більшістю голосів за умови присутності не менш як двох третин статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Як бачимо, серед іншого, ця стаття ЗУ надає право засновнику самостійно звільняти ректора. Що ж стосовно цього говорить Статут? А тут сюрприз: відповідно до Статуту, засновник університету може достроково розірвати лише за поданням Конференції трудового колективу.

Підсумовуючи все вище сказане, хочу зауважити, що особисто у мене склалося стійке враження, що зі Статуту були вичищені навіть натяки на механізми дострокового припинення повноважень ректора з ініціатив, що виходять ззовні університету. До неможливості таких ініціатив підведена і поточна ситуація із Наглядовою радою. Звичайно ж тут можна зауважити, що ЗУ стоїть вище Статуту. Однак, на практиці вкрай важко будь-що ініціювати, якщо цього не прописано у Статуті. Ба більше, подібна неузгодженість у документах, навіть якщо справа таки дійде до відкликання ректора, може бути цілком зручною для успішного судового оскарження дострокового припинення повноважень.