Щоразу, коли доводиться оформлювати бібліографічні посилання, мене охоплює неймовірна злість. Злить мене не сам зміст ДСТУ ГОСТ 7.1:2006, який, як відомо, без півлітри (та й з півлітрою, власне, теж) не зрозумієш. Повністю виводить мене із рівноваги ідіотизм тих чиновників, із легкої руки яких цей стандарт став нормативним документом, що регламентує оформлення бібліографічних посилань.
 Поясню свою позицію детальніше. У 2003 р. у Російській Федерації був розроблений міждержавний стандарт ГОСТ 7.1-2003 "БИБЛИОГРАФИЧЕСКАЯ ЗАПИСЬ. БИБЛИОГРАФИЧЕСКОЕ ОПИСАНИЕ. Общие требования и правила составления", який був прийнятий Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології і сертифікації (протокол № 12 від 2 липня 2003 р.). За прийняття цього стандарту проголосувала і Україна. У 2007 р. в Україні вводиться стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006, який один в один повторює ГОСТ 7.1-2003. Українські чиновники, навіть не спробувавши ознайомитися зі сферою застосування ГОСТ 7.1-2003, допускають феєричний маразм: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 оголошується як нормативний документ, що регламентує правила оформлення бібліографічних посилань у наукових роботах і, зокрема, у дисертаціях. Ніхто чомусь навіть не помітив, що це суперечить сфері застосування цього стандарту, адже перший розділ ГОСТ 7.1-2003 (відповідно, і ДСТУ ГОСТ 7.1:2006), який зветься "Область применения" завершується реченням: "Стандарт не распространяется на библиографические ссылки". Для оформлення ж бібліографічних посилань у Російській Федерації є окремий стандарт - ГОСТ Р 7.0.5-2008 "Библиографическая ссылка. Общие требования и правила составления". Аналогічний останньому, державний стандарт в Україні прийняти чомусь забули.