Заповідники без гламуру: кабінетне бачення КЕКЦу
- Деталі
- Категорія: Думки в онлайн
- Створено: Понеділок, 08 вересня 2014, 11:30
- Опубліковано: Понеділок, 08 вересня 2014, 11:30
- Автор: Strix
- Перегляди: 1328
-- А вы знаете, Рабинович выиграл в лотерею "Волгу"?
-- Ну, не Рабинович, а Иванов, не в лотерею, а в преферанс,
не выиграл, а проиграл, и не "Волгу", а три рубля.
Нещодавно гламурний КЕКЦ в особі В.Борейка та порушника Закону України "Про природно-заповідний фонд України" А.Паламарчука видав на гора книгу "Заповедники Украины без гламура. Мониторинг нарушений заповедного режима (2003-2013)" із гучним підзаголовком "Материалы независимого расследования". Зі змісту вступу стає зрозумілим, що книга присвячена порушенням заповідного режиму, які стаються з вини адміністрацій заповідників. Нижче я наводжу власний аналіз розділу зазначеного видання, де мова йдеться про Чорноморський біосферний заповідник.
На скріншотах з книги поданий оригінальний текст, що стосується ЧБЗ; окремі авторські тези з опусу мною пронумеровані і весь подальший аналіз викладеного авторами матеріалу буде розміщений відповідно нумерації.
1. Свого часу мене дуже потішило, що більшість моїх знайомих науковців, вміючи читати між рядків, досить адекватно і з розумінням сприйняли ту купу звинувачень, які посипалися на Чорноморський біосферний заповідник у 2011 р. Учасники 31 Наради Азово-Чорноморського орнітологічного союзу, яка проходила восени того ж року у БЗ Асканія-Нова, мають пам’ятати, що після того, як дехто з колег все ж таки щедро долучився до поливання брудом адміністрації ЧБЗ, я зауважив, що в цій історії далеко не все так просто і однозначно, як то було змальовано у ЗМІ, і пообіцяв, що з часом оприлюдню свій аналіз тих подій. Ту обіцянку я не забув, але все ж, у силу низки суб’єктивних та об’єктивних причин, поки що відтерміную її виконання ще на деякий час і, таким чином, цей пункт буде єдиним, який я поки що залишу без коментарів. Наразі ж, у порядку анонсу, хочу лише зауважити, що та травля директора заповідника Асканія-Нова В.С. Гавриленка, яка останнім часом влаштована КЕКЦом, з великою ймовірністю частково має ту ж природу і безпосередній зв’язок із подіями 2011 р. у Чорноморському біосферному заповіднику.
2. Я не буду задавати риторичні питання про те, як взагалі винос сміття на берег морськими течіями пов’язаний з охоронним режимом і до чого тут взагалі адміністрація заповідника (цікаво, автори самі хоч зрозуміли, що вони написали?). Я лише хочу запропонувати читачеві співставити викладене авторами твердження з іншою, вкрай сумнівною за своїм змістом з точки зору сучасної екології, цитатою з писаної В.Борейком у співавторстві з В.Бринихом "Концепции заповедности".
Отже, приготувалися, міцно усілися на стільці і застебнули ремені. Увага, цитата:
"Опосредованное влияние человека на заповедник (глобальное загрязнение, тепловое воздействие на атмосферу, случайный занос интродуцентов, кислотные дожди и т.п.) не должно рассматриваться как нарушение заповедности".
Співставили?
Тепер залишилося лише за сукупністю симптомів поставити діагноз, скориставшись сайтом http://lurkmore.to в якості медичного довідника: "Неукоснительное соблюдение взаимоисключающих параграфов есть краеугольный камень кащенизма".
P.S. І це ще автори навіть не здогадуються, що кількість залишків поліетилену, який переносить на острови заповідника зі звалищ мартин жовтоногий, як мінімум, цілком зіставна з кількістю сміття, що викидається на берег морськими течіями :)
3. Стосовно пожежі на Тендрі я лише продемонструю накладену на супутниковий знімок Landsat 7 (дата отримання знімка -- 10 липня 2011 р.) картосхему меж заповідника і з позначеним стрілкою місцем пожежі (виглядає як темно-бордова плямка у вигляді коми; площа на місцевості -- 7,5 га). Гадаю, будь-які подальші коментарі стосовно того, що буцім-то та пожежа поширилася всією територією Тендрівської коси, є зайвими.
4. Україна в особі Чорноморського біосферного заповідника взяла перед міжнародною спільнотою на себе відповідальність за збереження водно-болотних угідь міжнародного значення "Ягорлицька затока" та "Тендрівська затока" в т.ч. як місць масового гніздування низки видів колоніальних гідрофільних птахів. При цьому, не дивлячись на досить істотне розширення ареалу мартина середземноморського, яке відбулося протягом останніх десятиліть, саме в ЧБЗ продовжує існувати найстабільніше і найчисельніше гніздове поселення цього виду на всьому його ареалі. Тут же в заповіднику, вже більше п’ятнадцяти років, охороняється і найстабільніше та найчисельніше в Україні гніздове поселелення рожевого пелікана -- виду, якому загрожує зникнення у світовому масштабі. Без регуляції чисельності хижаків на островах перед сезоном гніздування, гніздові поселення цих та низки інших видів гідрофільних птахів (в т.ч. мартинів каспійського та тонкодзьобого, крячків каспійського, чорнодзьобого, рябодзьобого, малого, пухівки тощо) зникнуть взагалі. Якщо автори готові взяти на себе персональну відповідальність перед світовим співтовариством за зникнення унікальних масових гніздувань сивкоподібних та пеліканів на островах ЧБЗ, будь ласка, прапор їм в руки. Зі свого боку можу лише пообіцяти, що будь-де (у публікаціях, доповідях тощо) я обов’язково буду вказувати персонально осіб причетних до цього неподобства.
5. Історія посягань Голопристанського районного товариства мисливців та рибалок (ГРТМР) "Голопристанська чайка" на охоронну, а пізніше і на заповідну зону ЧБЗ, почалася ще в 2007 р. і лише нещодавно закінчилася перемогою заповідника після цілої низки судових процесів. "Голопристанська чайка", яка мала дах не багато не мало від другої особи (на щастя вже колишньої) в ієрархії структури Державної екологічної інспекції, принесла неймовірну купу неприємностей заповіднику і його адміністрації. Стосовно ж згаданого епізоду про погодження Краснознам’янською сільрадою надання ГРТМР "Голопристанська чайка" 4700 га заповідної території на півострові Ягорлицький Кут хочу зазначити, що саме заповідник своїми листами у всі мислимі і немислимі інстанції зміг добитися ініціювання процесу опротестування цього рішення. На тлі всієї історії протистояння заповідника із "Голопристанської чайкою" і тодішнім очільником Краснознам’янської сільради навіть натяк на те, що адміністрація ЧБЗ якимось чином є винною у появі згаданого рішення про відчуження заповідної території, є просто верхом цинізму і демагогії.
6. Тут мене взагалі дивує, як це автори ще не написали так, як це робили раніше в купі прес-релізів КЕКЦ (наприклад, тут), що буцім-то зусиллями КЕКЦ і депутата від фракціїї КПУ Голуба був припинений промисловий лов риби в Тендрівській затоці? Насправді ж, промисловий лов риби у заповідній частині Тендрівської затоки завдяки зусиллям заповідника не ведеться ще з кінця 90-х років. Атавістичний пункт з "Положення...", звичайно слід було прибрати, але адміністрація не поспішала цього робити, бо для цього звичайно ж було потрібно провести всю процедуру погодження і затвердження нової редакції положення. А в умовах ведення нерівної війни заповідника з ГРТМР "Голопристанська чайка", через наявність у останньої даху у керівництві екоінспекцією (див. попередній пункт), існував великий ризик на етапі погодження взагалі втратити охоронну зону заповідника.
7. Згаданий у книзі дозвіл на пересування військових на острові Тендра, який, насправді, стосувався не всієї Тендри, а лише приєднаних до заповідника у 2009 р. територій у західній її частині, був внесений у "Положення про Чорноморський біосферний заповідник" у 2009 р. на виконання Указу Президента України № 100/2009 від 25 лютого 2009 р., бо в згаданому Указі серед іншого був пункт наступного змісту "2. Кабінету Міністрів України забезпечити: ... внесення у двомісячний строк у встановленому порядку змін до Положення про Чорноморський біосферний заповідник у зв'язку з розширенням його території, опрацювавши при цьому питання щодо можливості пересування територією заповідника військових підрозділів та проходження військових кораблів". Уже навіть зі сказаного випливає, що адміністрація заповідника до появи такого дозволу непричетна. За детальною ж інформацією щодо нюансів останнього розширення ЧБЗ та його передісторії я рекомендую читачеві звернутися до публікації Д.Чернякова "Думка про останнє розширення Чорноморського біосферного заповідника".
Від себе лише додам, що мутна історія з погодженням розширення ЧБЗ на рівні вищих органів влади з Міністерством оборони, внаслідок якого, з одного боку, з’явився згаданий підозрілий пункт в Указі Президента, а з іншого -- нарізана на розширення територія заповідника виявилася за формою схожа на Піфагорові штани, для яких один господь-бог знає як організувати їх ефективну охорону, відбувалася в той час, коли міністром оборони був Ю.Єхануров, каденція якого на цій посаді закінчилася гучним скандалом щодо земельних зловживань у оборонному відомстві.
P.S. Оскільки в ході розробки проекту землеустрою були визачені межі приєднаних до ЧБЗ територій та акваторій і з’ясувалося, що військові мають можливість доступу до своїх ділянок через незаповідні території, актуальність у цьому питанні взагалі відпала.
Підводячи риску під усім сказаним вище, напрошується висновок, що виклад і аналіз авторами матеріалу в даній книзі робився цілком в стандартах найжовтіших видань. Він є вкрай маніпулятивним, здійснювався з позиції презумпції вини адміністрацій заповідників і, фактично, є кабінетним нєзавісімим від реальності расслєдованієм.


