Працюючи над статтею, яку хочу подати до друку у журналі Vesnik Zoologii, уткнувся у те, що стильовий файл для оформлення бібліографії до цього журналу існує лише для пропрієтарного EndNote. Я ж користуюся лише бібліографічним менеджером Zotero. Оскільки нинішній стиль бібліографії у віснику є видозміненим Harvard-ом, спробував підібрати на репозиторії стилів Zotero якийсь хоч трохи подібний із Harvard-ської групи. Втім, пошуки були невдалими, тож вирішив взяти будь-який із наявних та покопирсатися і попсувати його власноруч. Цього разу не пощастило стилю "Coventry University - Harvard" -- саме його я трохи допиляв до вигляду, який мене певною мірою задовольнив. Результат моїх експериментів можна побачити нижче на прикладах оформлення бібліографії різних типів джерел. Сам же стильовий файл можна завантажити за посиланням і використовувати у Zotero (ну або у Mendeley -- там, начебто, такий же формат стильових файлів).

Глянув нашвидку по діагоналі зміст нових "Вимог до оформлення дисертації". Просто збісила жорстка вимога текст дисеру оформлювати 14-м кеглем. Мабуть, їх писали свідки секти Лептонівни, для яких існує лише словесний понос без таблиць.
Попередні вимоги у цьому конкретному випадку прив’язувалися до ДСТУ 3008-95 (правила оформлення звітів у сфері науки і техніки), який передбачав, що текст має бути набраним літерами і цифрами висотою не менш як 1,8 мм. Тобто, раніше допускалося використання шрифтів і з меншим кеглем, ніж 14-й. Наприклад 12-й кегль, висота якого для гарнітури Times New Roman є не меншою 1,9 мм, дуже зручно було використовувати у випадку набору великих таблиць.

Майже 10 років наукову спільноту України ґвалтували стандартом ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 -- про цей маразм я вже писав раніше http://mns.ks.ua/novitates-mns/minds-to-online/228-marazm009.html. Фактичну відсутність спеціального стандарту для оформлення бібліографічних посилань нарешті виправили. Вопщєм, зустрічайте -- з 1 липня 2016 р. набув чинності національний стандарт України ДСТУ 8302:2015 Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання.

До слова, за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 можу назвати лише одну приємність -- вимога складання списків цитованої літератури за цим стандартом є хорошим індикатором мурзилок.

Цікаво, фраза зразка "вид Х увеличил свою численность" тільки у мене викликає невимовну тугу у поєднанні з нудотою?

Бережіть нерви редактора -- не форматуйте текст символами пробілів!

Щоразу, коли доводиться оформлювати бібліографічні посилання, мене охоплює неймовірна злість. Злить мене не сам зміст ДСТУ ГОСТ 7.1:2006, який, як відомо, без півлітри (та й з півлітрою, власне, теж) не зрозумієш. Повністю виводить мене із рівноваги ідіотизм тих чиновників, із легкої руки яких цей стандарт став нормативним документом, що регламентує оформлення бібліографічних посилань.
 Поясню свою позицію детальніше. У 2003 р. у Російській Федерації був розроблений міждержавний стандарт ГОСТ 7.1-2003 "БИБЛИОГРАФИЧЕСКАЯ ЗАПИСЬ. БИБЛИОГРАФИЧЕСКОЕ ОПИСАНИЕ. Общие требования и правила составления", який був прийнятий Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології і сертифікації (протокол № 12 від 2 липня 2003 р.). За прийняття цього стандарту проголосувала і Україна. У 2007 р. в Україні вводиться стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006, який один в один повторює ГОСТ 7.1-2003. Українські чиновники, навіть не спробувавши ознайомитися зі сферою застосування ГОСТ 7.1-2003, допускають феєричний маразм: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 оголошується як нормативний документ, що регламентує правила оформлення бібліографічних посилань у наукових роботах і, зокрема, у дисертаціях. Ніхто чомусь навіть не помітив, що це суперечить сфері застосування цього стандарту, адже перший розділ ГОСТ 7.1-2003 (відповідно, і ДСТУ ГОСТ 7.1:2006), який зветься "Область применения" завершується реченням: "Стандарт не распространяется на библиографические ссылки". Для оформлення ж бібліографічних посилань у Російській Федерації є окремий стандарт - ГОСТ Р 7.0.5-2008 "Библиографическая ссылка. Общие требования и правила составления". Аналогічний останньому, державний стандарт в Україні прийняти чомусь забули.

"Порядком державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій", затвердженого наказом Міністерства і науки 27.10.2008 № 977, серед пунктів, які визначають перелік документів, що подаються до УкрІНТЕІ при закритті теми НДР, є  такий, що вимагає надання звіту в електронній формі. Точне формулювання цього пункту наступне:
"звіт про НДР (ДКР) на електронному носії, набраний одним файлом у Word (шрифт Times New Roman, розмір 14) та завірений щодо ідентичності звіту на паперовому носії підписом керівника НДР (ДКР) на ярлику, наклеєному на електронному носії...".

Слід зауважити, що цей пункт абсолютно маразматичний, оскільки має нереальні вимоги. Як відомо, у форматі файлу MS Word є дуже серйозний недолік - все форматування документу "прив'язується" до того принтеру, який встановлений в системі за замовчуванням. Це дуже часто призводить до того, що при перенесенні документу на інші комп'ютери, він може відображатися зовсім по різному (як кажуть: "форматування з'їжджає" (цей недолік, до речі, суттєво обмежує використання формату MS Word для обміну електронними документами). Як наслідок, керівник НДР, поставивши підпис щодо свого засвідчення ідентичності звіту в електронній формі паперовому примірнику, завідомо є порушником.

Незрозумілою є вимога щодо того, щоб звіт був набраний 14 кеглем, адже ДСТУ 3008-95, який, власне, і визначає правила оформлення звітів у сфері науки і техніки, передбачає, що текст звіту має бути набраним літерами і цифрами висотою не менш як 1,8 мм. Тобто, стандарт допускає використання шрифтів і з меншим кеглем, ніж 14-й. Наприклад 12-й кегль, висота якого для гарнітури Times New Roman є не меншою 1,9 мм, дуже зручно використовувати у випадку набору таблиць.

А що робити тим, хто верстку звіту робить не у MS Word, а в інших редакторах? Можу також собі уявити, що думають про цей пункт "Порядку..." і якими словами обзивають його авторів ті фахівці в області точних наук, які звіти оформлюють у редакторах, що працюють з мовою розмітки TeX/LaTeX.

Та і взагалі, цей пункт просто суперечить духу стандартизації, адже формат документу MS Word в принципі не визнається Міжнародною організацією із стандартизації (International Organization for Standardization, ISO) в якості відкритого стандарту для обміну документами (на відміну, наприклад, від Portable Document Format (PDF) чи Open Document Format for Office Application).

Upd.: Все те ж саме, між іншим, стосується і дисертацій.