Загалом-то, той метеотриндець, що привів у „захват“ киян позавчора, з великою ймовірністю може бути ще одним проявом потепління клімату. Дощі при від'ємних температурах, які спричиняють екстремальні намерзання, це характерне метеорологічне явище для степової зони. Не можна сказати, що воно у нас на півдні досить часте, але десь мінімум п'ять таких випадків за своє життя я добре пам'ятаю і середню їх частоту можу оцінювати приблизно як раз на 7-10 років. Останній раз у нас в регіоні таке спостерігали у січні 2016 р. Майже відразу після того намерзання ми їздили на ділянку „Ягорлицький Кут“ на середньозимовий облік водоплавних птахів. Видовище феєричне — окрім казкових ландшафтів (див. світлини), порвані дроти ліній електропередачі (ще б пак, на дротах утворювалися циліндри з льоду діаметром десь сантиметрів 3-4) та повалені стовби, поламані дерева. На лінії електропередачі, яка вела до кордонів заповідника на ділянці „Ягорлицький Кут“, тоді повалило щось біля сотні опор; подачу електроенергії на цю ділянку відновили аж влітку.

Це явище має колосальний вплив на мешканців степу, адже міцний суцільний льодовий покрив робить неможливим добування поживи і може призводити до масової їх загибелі. Одним із наслідків намерзання 2016 р. було те, що у гніздовий період того року на ділянці „Ягорлицький Кут“ я не зустрів жодної сови болотяної — виду, для якого характерний осілий та кочовий спосіб життя, і який традиційно гніздиться у степу Ягорлицького півострова. Схоже, що місцевим совам не вдалося пережити того обмерзання степу.

Такі екстремальні обмерзання, до речі, мали істотний вплив на культуру і побут кочових степових народів, через що були предметом числених наукових досліджень. У казахській мові, наприклад, є спеціальний термін, яким називають масовий падіж худоби через унеможливлення її випасання унаслідок певних метеорологічних чи стихійних явищ — джут (жұт). І саме обмерзання пасовищ було найчастішою причиною джутів, рідше нею були сильні снігопади або ж степові пожежі, що охоплювали величезні території.

Золотомушка червоночуба (Regulus ignicapillus) на ділянці Волижин ліс (Чорноморський біосферний заповідник)

Рано-вранці 26 травня цього року я вийшов на стартову точку одного з орнітологічних маршрутів на Івано-Рибальчанській ділянці Чорноморського біосферного заповідника. Проходженням цього маршруту я розпочав чергову серію обліків птахів, які ось уже 20 років незмінно проводжу у гніздовий період на аренних ділянках заповідника. Якщо бути точнішим, то такі обліки проводжу вже 21 рік, тобто, з 2000 р., але на оновленій опорній мережі орнітологічного моніторингу аренних ділянок вони ведуться мною саме з 2001 р.

Що являє собою опорна мережа орнітологічного моніторингу аренних ділянок заповідника? Це загалом 5 маршрутів кожен з яких має довжину 6 км. Три маршрути розташовані на Івано-Рибальчанській ділянці, решта два — на Солоноозерній ділянці. Ця мережа досить репрезентативна. Враховуючи, що загальна площа Івано-Рибальчанської та Солоноозерної ділянок становить трохи більш як 5 тис. га, кожен маршрут припадає приблизно на 1 тис. га. Тож зібрані дані на такій опорній мережі дають цілком повне уявлення про стан орнітокомплексу аренних ділянок.

Протягом 20 років у гніздовий період я з різних причин пропустив всього лише один облік на одному маршруті на Івано-Рибальчанській ділянці (у 2003 р.) та один облік на одному маршруті на Солоноозерній ділянці (у 2007 р.). Таким чином, в ході кількісних обліків птахів на аренних ділянках у гніздовий період від початку своїх досліджень я пройшов 588 км (6 км х 5 маршрутів х 20 років - 2 х 6 км = 588 км).

To Whom It May Concern

Нещодавно зайнявся оновленням таксономічного блоку у своїй базі даних черговою версією списку птахів світової фауни IOC World Bird List version 10.2. Проміжний результат, а саме окремі таблиці у форматі csv для всіх таксономічних рівнів (від ряду до підвиду), вирішив викласти у репозиторій на github. Кількість записів у таблицях: рядів — 40; родин — 252; родів — 2359; видів — 10945; підвидів — 20003.

У таблицях передбачені поля первинних та зовнішніх ключів, що дає можливість шляхом нескладних маніпуляцій імпортувати їх у будь-яку СКБД для створення власних БД.

Адреса репозиторію: https://github.com/YuMoskalenko/IOC_WBL_v10.2

У ютубі міститься багато записів мексиканської народної пісні „La Llorona“. Її виконували велика кількість співачок — від Чавели Варгас, що була близькою подругою Фріди Кало, до юної Ангели Агіляр. Загальна кількість переглядів цих записів вимірюється сотнями мільйонів. Лише офіційне відео із записом пісні у виконанні Ангели Агіляр за 2,5 року набрало більш як 120 мільйонів переглядів.

За посиланням на відео — виконання цієї пісні Паолою Хара; воно подобається мені чи не найбільше.