Сьогодні, між іншим, виповнилося 130 років з дня народження Нільса Бора -- одного із найгеніальніших фізиків 20 століття.
Мабуть найвизначнішим досягненням Нільса Бора і свідченням його геніальності є те, що він практично відразу усвідомив всеосяжний характер сформульованого ним принципу доповнюваності, звівши його, таким чином, до рангу фундаментального філософського. Фактично, Бор подарував людству цілком нову парадигму пізнання навколишнього світу.
Хоча у загальнофілософському визначенні принцип доповнюваності звучить дуже просто (усебічне пізнання складного об’єкта чи явища досяжне за умови дослідження його з різних проекцій (різними моделями), звести які до однієї принципово неможливо -- за М.Д.Гродзинським), явне його застосування у практиці конкретних біологічних чи екологічних досліджень досить таки нетривіальне завдання, якому, до речі, вітчизняна біологічна освіта приділяє вкрай мало уваги. Цей принцип має величезне значення і для підходів до охорони природи, а його нерозуміння приводить до таких жахливих потворних концепцій, що продукує, наприклад, КЕКЦ.
Ну і трохи цитат з чудової книги Г.С. Розенберга, Д.П. Мозгового, Д.Б. Гелашвили "Экология. Элементы теоретических конструкций современной экологии" в тему принципу доповнюваності в екології: