Загалом-то, той метеотриндець, що привів у „захват“ киян позавчора, з великою ймовірністю може бути ще одним проявом потепління клімату. Дощі при від'ємних температурах, які спричиняють екстремальні намерзання, це характерне метеорологічне явище для степової зони. Не можна сказати, що воно у нас на півдні досить часте, але десь мінімум п'ять таких випадків за своє життя я добре пам'ятаю і середню їх частоту можу оцінювати приблизно як раз на 7-10 років. Останній раз у нас в регіоні таке спостерігали у січні 2016 р. Майже відразу після того намерзання ми їздили на ділянку „Ягорлицький Кут“ на середньозимовий облік водоплавних птахів. Видовище феєричне — окрім казкових ландшафтів (див. світлини), порвані дроти ліній електропередачі (ще б пак, на дротах утворювалися циліндри з льоду діаметром десь сантиметрів 3-4) та повалені стовби, поламані дерева. На лінії електропередачі, яка вела до кордонів заповідника на ділянці „Ягорлицький Кут“, тоді повалило щось біля сотні опор; подачу електроенергії на цю ділянку відновили аж влітку.
Це явище має колосальний вплив на мешканців степу, адже міцний суцільний льодовий покрив робить неможливим добування поживи і може призводити до масової їх загибелі. Одним із наслідків намерзання 2016 р. було те, що у гніздовий період того року на ділянці „Ягорлицький Кут“ я не зустрів жодної сови болотяної — виду, для якого характерний осілий та кочовий спосіб життя, і який традиційно гніздиться у степу Ягорлицького півострова. Схоже, що місцевим совам не вдалося пережити того обмерзання степу.
Такі екстремальні обмерзання, до речі, мали істотний вплив на культуру і побут кочових степових народів, через що були предметом числених наукових досліджень. У казахській мові, наприклад, є спеціальний термін, яким називають масовий падіж худоби через унеможливлення її випасання унаслідок певних метеорологічних чи стихійних явищ — джут (жұт). І саме обмерзання пасовищ було найчастішою причиною джутів, рідше нею були сильні снігопади або ж степові пожежі, що охоплювали величезні території.
