Чудовий текст Ірини Єгорченко про функції науки.

 

Ірина Єгорченко

Я про науку, а не про конкретні форми, установи і персонажів. І точно не про імітацію науки, публікацію статей заради виконання якихось вимог і так далі. Текст нижче є варіацією попередніх моїх текстів, які публікувались по різних інтернетах, не завжди з підписом. Українське суспільство декларує якісь амбіції — рухатися до прогресу і в Європу. І вчені іноді допомагають суспільству реалізувати ті амбіції. Суспільству також потрібні люди, які просто розуміють, що відбувається в сучасній науці, і можуть зрозуміти наукові новини з розвинених країн. Хоча б для того, щоб зрозуміти, що таке Ебола, ГМО та нанотехнології.

Більшість людей вважає основними функціями науки здобуття нових знань та розробку нових технологій. Багато людей і керівників вважають, що нові власні технології в існуючій системі бізнесу в Україні непотрібні і неможливі, і що нові технологічні продукти і знання можна просто купити — це дешевше (з врахуванням вартості необхідної інфраструктури), ніж здобувати ці знання та створювати технології самим. Але насправді наука крім „креативної“ — створення нових знань — має інші важливі функції — „амбіційну“, „експертну“ та „освітню“. Виконання освітньої функції — це не тільки викладання для студентів молодших курсів. Це ще й донесення останніх досягнень до викладачів, які хочуть хоч трохи наукою займатись, але не можуть це робити повноцінно.

На мій погляд, справжня основна функція нашої науки сьогодні — престижно-репутаційна. Демонстрація „просунутости“ країни — у нас теж є наука, разом з розмовами про інноваційний потенціал. Держава у даному випадку фінансує та реально вимагає виконання лише цієї репутаційної функції науки, не розуміючи, що саме формує цю репутацію. Я зовсім не іронізую — виконання цієї функції теж потрібне. При цьому у нас втрачений важливий елемент радянської системи, коли адміністративними засобами вимагалась та контролювалась розробка певних визначених наукових та технологічних продуктів.

Престижно-репутаційна функція доповнюється функцією „передачі репутації“, зокрема, підкріплення престижу намальованих наукових ступенів чиновників, бізнесменів та мажорних діточок. Тут використовується той же механізм, що і в „орденах святого станіслава“ та інших „людинах року“ — до списку „обраних“ включається певна кількість справді заслужених людей, щоб вони поділилися своєю репутацією з тими, хто бажає заплатити за це гроші чи надати якісь переваги, чи просто може застосувати адміністративний примус для отримання шматочка репутації. Проте, нерозуміння механізмів „розподілу репутації“ призводить до того, що до „вибраних“ включають явно неадекватних людей і таким чином нищать репутацію всіх вибраних.

Є ще експертно-леґітимізаційна функція — наприклад, й зараз підписуються „експертизи“ про можливість будівництва у заповідниках та в історичних зонах, та про інше „обґрунтування“ правильних і неправильних дій влади. При цьому більшість вчених „внизу піраміди“ має можливість вільно займатися наукою (в межах наданого фінансування). Нічого незвичайного в такій системі немає — наука спокон віків розвивалась або „при монархах“ для престижу монархів, та фанатами за власні кошти. Функції, які виконує наука зараз:

Презентаційна (імітація, незалежно від реальних результатів, наявності науки як ознаки розвиненого суспільства). Ця імітація частково працює лише на внутрішню аудиторію.

Легітимізація символів освіченості та досягнень (роздача дипломів та наукових ступенів чиновникам та платоспроможним особам). Без наявної наукової структури ці папірці не мають навіть імітаційного сенсу.

Імітація експертного обґрунтування рішень влади (незалежно від кваліфікації експертів та проведення реальної експертизи). Функції, які має виконувати наука в адекватному суспільстві:

Горизонтальні зв'язки з світовою спільнотою, підтримання авторитету країни. Навіть якщо власна структура науки не має обладнання та спеціалістів для вирішення конкретної проблеми, потрібні люди, які можуть кваліфіковано поставити питання і зрозуміти відповіді. Якісних наукових перекладачів, які не є науковцями (хоча б колишніми), в природі не існує. Горизонтальні зв'язки сприяють формуванню довіри до експертних висновків науковців з конкретної країни.

Підтримка освіти. Високоякісна система освіти можлива лише за участі людей, які займаються сучасною наукою та дотримуються прийнятих в міжнародній науковій спільноті етичних принципів. Заняття наукою та горизонтальні наукові зв'язки необхідні викладачам для здобуття сучасних знань, зменшення адміністративної залежності від керівництва вузів і підтримання нормального психологічного стану. Експертна функція. Для здійснення експертизи необхідні сучасні знання, які можна здобути лише в процесі наукових досліджень на сучасному рівні.

Широкі верстви суспільства вважають, що без науки можна прожити, а необхідні знання та технології — купити. Так, книжки теоретично можна купити (хоча й їх не купують). І щоб просто розуміти сучасні книжки з інших країн, треба читати ті статті та книжки постійно хоча б години дві-три на день (а викладачу вузу з 900 годин навантаження це просто не під силу). І перекладачів, які здатні ті книжки адекватно перекласти, не існує — крім самих науковців — перекладач-філолог того не перекладе ніколи, треба бути „в темі“, тобто професійно цією наукою займатись. А ще ті західні книжки хтось мусить для початку читати та відбирати для перекладу. Переклад потребує тривалого часу, тобто читання перекладених книжок — це ознайомлення з результатами десятирічної давності.

Для вирішення складних питань замість власних науковців можна запрошувати іноземних консультантів. Тобто навіть для конкретних задач науковці непотрібні. Потім результати їхньої роботи (зробленої так, як потрібно західним консультантам) перекладуть перекладачі-філологи, і ніхто нічого не зрозуміє, якщо не буде спеціалістів у певній галузі.

Можливі і адекватні додаткові цілі науки в країні

1. Працевлаштування і створення можливостей самореалізації для розумних і освічених людей — коли вони будуть потрібні для конкретних термінових задач — їх треба десь взяти. Неадекватна самореалізація таких людей призводить до збільшення напруги в суспільстві або масового виїзду таких людей.

2. Позитивний вплив науковців на найближче середовище і через нього — на суспільство в цілому, в тому числі через збільшення мотивації до навчання і знань. Навпаки — жебрацьке становище науковців, викладачів, вчителів — масово знижує мотивацію дітей до навчання та якість кадрових ресурсів в країні, що призводить до зменшення ефективності роботи і управління.

3. Освічені люди створюють більший попит на більш якісну та технологічно/інтелектуально просунуту продукцію (матеріальну та нематеріальну), що збільшує можливості доступу до такої продукції для суспільства в цілому. З цих міркувань вищий рівень оплати освічених людей вигідний для суспільства в цілому. Масово неосвічене суспільство буде приречене мати доступ лише до низькоякісних або просто шкідливих речей, продуктів та творів. Все інше буде або дуже дорогим, або рідкісним.

 

П.С. Цей текст я офіційно дозволяю плагіатити, міняти, переписувати і використовувати. Це не моє геніальне одкровення, а формулювання очевидних речей.

 

Джерело: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1530348937242397&id=100008019155471

 

 

Коментарі: