— Видишь суслика?            
  — Нет.                                 
 — И я не вижу. А он есть!  
(к-ф "ДМБ")      

Каракурт є одним із найвправніших майстрів маскування свого помешкання. Через це, навіть не дивлячись на те, що сам павук не є таким вже непомітним, люди зазвичай його не бачать навіть там, де його щільність може сягати десятка чи більше особин на квадратний метр. Нижче на світлинах -- декілька прикладів (всі фото клікабельні).

Ось на наступному фото добре знайома відпочивальникам на морі поверхня верхньої частини супраліторалі. Червоними стрілками позначені два кубла каракурта. Завдяки тому, що павутини каракурта дуже тоненькі і практично прозорі, а для самого кубла використовується місцевий матеріал, без навичок роздивитися оселі цього павука дуже важко.

Каракурт серед рослинності морської літоралі

На наступній світлині -- одне з кубел каракурта (праве) з попереднього фото, але сфотографоване з бічного ракурсу. Воно виглядає як підвішений вниз отвором на павутинках ковпачок, що зібраний з решток рослин та черепашок молюсків.

Каракурт серед рослинності морської літоралі

Наступні три фото демонструють вигляд кубла каракурта на солончаках. На першій світлині -- вигляд зверху (кубло знаходиться точно по центру кадра). Слід звернути увагу, що часто демаскуючою ознакою кубла є рештки мертвих комах, які лежать поряд з кублом, або ж використані в якості будівельного матеріалу для побудови самої оселі павука.

Каракурт на солончаку

Ще одне кубло каракурта на солончаку, але вже більш крупним планом.

Каракурт на солончаку

І нарешті світлина домівки каракурта на солончаку, зроблена з бокового ракурсу. Добре видно ноги каракурта, а також вбудованого у "ковпачок" лігвища мертвого жука.

Каракурт на солончаку

На Нижньодніпровських (або т.з. Олешських) пісках зазвичай каракурта теж не менше, ніж біля морського узбережжя. Нижче дві пари фото з просіки серед соснових насаджень на Кінбурнському півострові. З кожної пари перше фото з виглядом кубла зверху (в обох світлинах кубло знаходиться точно в центрі кадру), а друге -- з бічного ракурсу.

Каракурт на просіці серед соснових насаджень

Каракурт на просіці серед соснових насаджень

Каракурт на просіці серед соснових насаджень

Каракурт на просіці серед соснових насаджень

Ну і наостанок просто декілька світлин.

Каракурти біля своїх кубел.

Каракурт

Каракурт

Каракурт зі здобиччю.

Каракурт

 Самка каракурта, яку переконливо попросили вийти з кубла і попозувати на поверхні ґрунту.

Каракурт

Та ж сама самка каракурта, але на відео.

Ну і насамкінець хочу звернути увагу на те, що випадків укусів каракуртом людей насправді неспівставно мало, у порівнянні з його високою (а в деяких місцях в окремі роки -- надвисокою) чисельністю. Справа в тому, що каракурт, всупереч міфічним уявленням обивателів про нього, досить мирна істота. Скільки доводилося мені спостерігати, коли павук за характером сигналів від сигнальних павутинок відчуває, що його кубло зачепила крупна істота, він забивається до схованки так, що щоб його дістати звідти, треба ще й докласти зусиль. Тим не менше, моя порада тим, хто не хоче поповнювати статистику випадків укусів каракуртом: якщо ви живете, чи відпочиваєте у нас на півдні і ходите десь поза межами асфальтового покриття -- одягайте штани і шкарпетки та не лазьте без потреби голими руками, чи, боронь боже, не лягайте у траві, особливо якщо вона не густа.

 

Коментарі: