7 лютого Верховна Рада прийняла пролобійований Київським еколого-культурним центром (КЕКЦ) Закон № 2023, яким серед іншого, вводиться заборона біотехнічних заходів у заповідних зонах установ природно-заповідного фонду. КЕКЦ обґрунтовує необхідність цієї заборони т. зв. концепцією абсолютної заповідності. Остання ж базується на основі давно відкинутої екологією парадигми рівноваги, яка розглядала екосистеми як замкнені саморегульовані системи, що прагнуть до певної точки стабільності (клімаксу). Як слушно вказують автори книги „Principles of conservation biology“ (1997), охорона природи в рамках такої парадигми приваблива своєю простотою: вибрати придатні природні ділянки, припинити антропогенний вплив на них, і тоді з часом в них відновиться природна структура, і вони будуть функціонувати в рівновазі необмежено довго. Однак, екосистеми є відкритими системами, через які не припиняється потік видів, речовин, енергії. У випадку заповідних екосистем такий потік за визначенням не може бути зупинений межами природоохоронного об’єкту, тому на будь-яку заповідну територію постійно впливають навколишні антропогенно перетворені території. Відповідно, практика збереження заповідних екосистем повинна брати до уваги такий негативний вплив, а біотехнічні заходи у цьому сенсі є інструментом для його хоча б часткового нівелювання.

Яскравим прикладом є колоніальні поселення водоплавних та прибережних птахів на островах Тендрівської та Ягорлицької заток у Чорноморському біосферному заповіднику. Наразі найбільшу загрозу для них становить хижацтво низки видів птахів (ворони сірої, луня очеретяного, мартина жовтоногого) і хижих ссавців (лисиці, єнотоподібного собаки). Вплив цих видів на острівні орнітокомплекси заповідника має саме антропогенну природу. Так, гніздування ворони сірої на узбережжі Тендрівської затоки неподалік від місця гніздування колоніальних птахів стало можливим унаслідок полезахисного лісорозведення у початково безлісій місцевості. Розвиток зрошення в районі заповідника зумовив появу гніздопридатних оселищ для луня очеретяного. Звалища та орне землеробство забезпечили необмежену кормову базу мартину жовтоногому, створивши сприятливі умови для неконтрольованого росту його популяції. Сільськогосподарські угіддя сприяли й суттєвому зростанню чисельності лисиці та чужорідного виду – єнотоподібного собаки, які узимку переходять з навколишніх територій по льоду на острови і, залишаючись там, навесні перешкоджають гніздуванню колоніальних видів птахів. Вже більш як півстоліття острівні орнітокомплекси ЧБЗ вдавалося зберігати в умовах зростання негативного впливу з боку суміжних територій шляхом застосування гнучкого комплексу біотехнічних та регуляційних заходів, направлених на нівелювання цього впливу. Законодавча заборона біотехнічних та регуляційних заходів у заповідних зонах, у випадку з острівними орнітокомплексами Чорноморського біосферного заповідника неодмінно приведе до втрати колоніальних гніздових поселень таких цінних у природоохоронному відношенні видів, як пелікан рожевий, мартини середземноморський і тонкодзьобий, крячки рябодзьобий, чорнодзьобий, каспійський тощо.


Principles of Conservation Biology. 2nd ed. / Gary K. Meffe and C. R. Carroll, and contributors. — Sunderland, MA : Sinauer Associates, Inc., 1997. — 729 p.

Коментарі: